Я так думаю ...

Шановні друзі, колеги!

Я не маю докторського ступеню з педагогіки, я не методист, та й педагогічний стаж у мене зовсім невеликий. Мої роздуми не претендують на повчальність. Я навіть думаю, що більшість з вас з ними не погодиться.Та все ж я ризикну поділитись своїми думками, своїм невеликим вчительським досвідом. Звичайно, ніяких хитрих і досконалих рецептів виховання і навчання я не даватиму, бо їх, як я вже переконалася, просто не існує, як не існує у світі надприродних казкових сил. А як би хотілося стати феею, змахнути чарівною паличкою і... з гордістю сказати, що всі мої учні талановиті, успішні, багаті, щасливі! Скажете, що я шукаю легких шляхів? Та ні, не шукаю! Я, як і ви, шановні колеги, наполегливо працюю на освітянській ниві (а тут інакше просто і неможливо, правда?). I тільки ввечері, закриваючи очі, у мене інколи з'являються такі фантастичні дитячі думки.

Кажуть, хто не був дитиною, той не стане дорослим. Дивний вислів. Адже всім відомо, що всі ми родом з дитинства, і прийшли в цей неповторний світ, щоб бути щасливими. Герой одного старого фільму сказав: «Щастя -- це коли тебе розуміютъ!». Повністю погоджуюсь. Але простого розуміння тепер уже замало. Одне із втілень щастя - це можливість реалізувати себе в кращих проявах: як син чи донька, як учень, як фахівець, як батько чи матір, як вірний друг, як громадянин... I щоб обов'язково відчувати себе справжньою людиною, розумною, успішною, з «розправленими крилами» та бажанням змінити життя своїх близьких, рідних, товаришів, а може й цілий світ на краще. Даруйте, та після таких високих думок мені пригадався один народний жарт. Кажуть, що людина живе щасливо тільки дев’ять років - шість років до школи і три після пенсії. Саме цей дотепний вислів нашого винахідливого народу спонукав мене до цілком серйозних роздумів...

Всі діти потенційно народжуються допитливими творцями. Це придумала не я. До даної думки схилялися всі видатні педагоги минулого, це підтверджують і вчителі-новатори. А тому запитую себе і вас: звідки беруться неуспішні, нічим не зацікавлені діти. Де і коли загубилося їхнє натхнення? Чому життя не встигло перетворити маленьких фантазерів-казкарів і мрійників у великих вчених? До речі, про вчених. Багато хто з вас знає, що такі знаменитості як Ньютон, Дарвін, Вальтер Скотт, Лінней, Ейнштейн, Едісон, Шекспір, Байрон, Гоголь, Герцен.. цей список можна продовжувати ... були віднесені вчителями до категорії «поганих» учнів. Проте не можна із поодиноких винятків робити узагальнення. Ніхто не сказав, що всі відстаючі учні - Ейнштейни. Хоча й не факт, що їх серед них немає. Водночас, шкільна практика свідчить, що неуспішних учнів є більше, ніж того би хотілось, а Ейнштейнів серед них - майже нема.

Чому дитина, яка буквально переповнена допитливістю до навколишнього світу, яка цікавиться всім і засипає батьків та дорослих запитаннями, прийшовши в школу і сівши за парту, якось дуже швидко втрачає блиск в очах, стає байдужою до всього, що діється довкола? Можливо в неї втрачається потяг до пізнання, інтерес до навколишнього світу, можливо - це страх перед труднощами? Думаю, що ні. Просто в школі їй почали відповідати на всі запитання і розв'язувати задачі, які придумала не вона. А за словами того ж Ейнштейна, «формулювання задачі часто важливіше за її розв'язання, яке найчастіше здійснюється математичним чи дослідницьким шляхом. Постановка нових проблем, пошук нових можливостей, розгляд старих проблем під новим кутом зору вимагають уяви і знаменують справжній науковий прогрес».

Мені здається, що чим більше нам хочеться «напхати» різноманітної, вже готової інформації в бідну дитячу голівку, тим більше їй, дитині, не хочеться все це сприймати і запам'ятовувати. Освіта - засіб розвитку особистості, а не накачування її знаннями, які вона не зуміє застосувати в житті. Не врахувавши це, ми перетворюємо обдаровану дитину в «середнього» учня, вчимо його пристосовуватись до життєвих обставин, примирюватись з дійсністю. Тому я намагаюсь викликати в учнів інтерес через проблемне висвітлення теми, показ практичного виходу матеріалу, що вивчається. В цьому мені «допомагають» нові курси «Риторика», "Логіка" та «У світі цікавого»; на кожному уроці намагаюсь проводити «хвилинки-цікавинки» та «хвилинки ерудита»; за можливості замінюю фронтальні методи роботи, які створюють ілюзію високої активності класу, груповою, парною, індивідуальною роботою. А ще не люблю «сірих» та «німих» уроків. На моїх уроках рідко буває тихо. Люблю, коли учні емоційно висловлюють свої думки, активно працюють, думають, сперечаються, шукаючи істину. Щиро кажучи, я і сама емоційна людина, люблю жартувати, цікавлюся інтересами своїх учнів і намагаюсь у спілкуванні з ними піднятися до їхнього рівня.

Я не вважаю, що «залізна дисципліна» на уроці сприяє кращому засвоєнню знань і вихованню творчої особистості. Саме свобода непослуху є однією з умов виховання таланту. Суть цієї свободи полягає в тому, що нетрадиційність думок, вчинків, поведінки завжди має знаходити принаймні терпимість і бажання розібратись у їх глибинній сутності, а не викликати категоричне неприйняття і заперечення. Пригадую, ще на початку своєї трудової діяльності, опрацювавши з учнями казку «Вовк і Пес», запропонувала їм обрати позицію: краще бути вільним, але голодним, ніж ситим, та з ярмом на шиї. Яким же було моє здивування, коли найактивніший «бунтар» у класі сказав, що краще бути ситим, хоч і з обшмугляною шиєю. Більшість дітей і я не погодились з ним, але з повагою поставились до його позиції.

Я переконана, з дітьми не можна «співіснувати», а потрібно досягати повного взаєморозуміння, духовного єднання, спілкування. Співпраця з дітьми повинна бути для нас, вчителів і батьків, життєвою необхідністю, а не просто обов’язком чи важкою повинністю. Тільки так наші діти виростуть щасливими та успішними людьми, а ми зможемо гордитися та тішитися і ними і собою!

Богдана Німчук, учитель початкових класів, лауреат в номінації «Творчий учитель» конкурсу «Початкова школа ХХІ століття»

Кiлькiсть переглядiв: 174

Коментарi

  • TannerIdepe

    2017-03-06 23:34:15

    Acai Berry - Why Is Acai Berry Supplement Great For You? Is employs a powerful certified choosing? There are many copycat companies seeing that are creating products which usually are low in quality , nor use essentially the most beneficial process of extracting the juice of your berries. Most individuals who are enthusiastic about their bodies know about the health benefits of acai berry products. They were used for hundreds of years in South america by ancient medicine persons. The people in the Unites states just started using Acai in will establish couple of years, any several endorsements from singers...